«Марунчак» на Національному святі Квебеку
26-06-2007
 З нагоди Національного свята Квебеку, 25 червня 2007 р. в парку Сунь Ятсен, що на перетині вулиць Clark і de la Gauchetière в самому центрі Китай-міста, глядачам була запропонована різномаїта культурно-видовищна програма. Значне місце програми займали народні танці, в тому числі українські, іспанські, китайські, словацькі. Українську громаду Монреалю представив танцювальний ансамбль «Марунчак». Цей ансамбль, заснований в 1945 році знаменитим канадським хореографом Петром Марунчаком, по сьогодні займає чільне місце у культурно-мистецькій палітрі українського Монреалю, зберігаючи і розвиваючи традицію народного танцю. Абсолютну більшість танцюристів складають предстаники другого і третього покоління української іміграції — діти і внуки тих, хто починав навчатися українського танцю ще в часи заснування ансамблю.
|
|
Українці Канади відкинули принизливу пропозицію
16-06-2007
 Українці Канади відкинули принизливу пропозицію, яку містила Програма історичного визнання для культурно-етнічних громад (CHRP — Community Historical Recognition Program), затверджена Державною скарбницею країни 14 червня цього року. Ця програма субсидій у розмірі 24 мільйони доларів повинна, за задумом, фінансувати громадські проекти, які б "сприяли поширенню знань про історичні заходи здійснені у воєнний час". Згадані "історичні заходи" є не що інше, як історична несправедливість здійснена канадським урядом під час і після першої світової війни. Більш як 80 000 українців були занесені до списків "ворожих чужоземців" протягом перших канадських інтернаційних операцій у 1914-1920 рр. Більш як 5 000 українців, в тому числі жінки і діти, були інтерновані і змушені до примусової праці у 24 концентраційних таборах Канади. "Люди були інтерновані не за те, що вони щось вчинили, а тільки за їх походження — за те, ким вони були", заявив доктор Любомир Луцюк (Lubomyr Luciuk), директор Українсько-канадської асоціації громадянських свобід (UCCLA — Ukrainian Canadian Civil Liberties Association). У статті надрукованій в газеті The Toronto Star, українська громада Канади звертається до Прем'єр-міністра Канади Стефена Харпера (Stephen Harper), з вимогою особисто вплинути на виправлення допущеної історичної несправедливості: "ми розчаровані тим, що уряд Канади проігнорував свої обов'язки і не обговорив деталі програми з українською канадською громадою", підкреслив Павло Грод (Paul Grod), Перший заступник Голови Конґресу Українців Канади. Українська громада в Канаді наголошувала на необхідності ряду пропам'ятних, освітніх і культурних заходів, які б координувалися фундацією, керованою громадою. Фінансова дотація для цієї фундації повинна би бути підрахована на підставі вартості економічних втрат, завданих громаді (приблизно 47 мільйонів доларів). Замість цього, програма у її стані на сьогодні, зобов'язує культурно-етнічні громади жебрати у Оттави повернення частини їх власних грошей, які було конфісковано у інтернованих сімей.
|
|
Українські артисти на Фестивалі вулиці St-Viateur
03-06-2007
 Компанія Ubisoft — один з найвідоміших у світі виробників відеоігор, вирішила відзначити своє десятиріччя в Квебеку, влаштувавши Фестиваль вулиці Saint-Viateur в монреальському районі Mile-End. Компанія (четверта у світі за оцінкою журналу Game Informer) нараховує близько 1700 працівників, її монреальський офіс знаходиться якраз на розі вулиць St-Viateur і St-Laurent. Фестиваль розпочався після обіду в п'ятницю 1 червня, його програма була сумішшю найрізноманітніших жанрів аматорського і професійного креативу: виступи музикальних колективів, танці під тамбури, художники, вуличні артисти, граффіті, кінопроекції і т.п. В програму Фестивалю був також включений виступ артистів української громади, яку представили по черзі гурт «Річка», сопрано Оля Зельман і не така вже молода, але невгасима зірка монреальського хард-року Михайло Зельман. З-поміж перерахованих, найпрофесійнішим і найбільш захоплюючим був, безперечно, виступ 15-річної Олі Зельман (якраз цього дня вона святкувала свій день народження). Емоційна презентація Михайла Зельмана, якого досить часто ще називають "perogie guy" (його відеокліп можна переглянути на http://www.youtube.com/watch?v=HtOkJ63X5yo), також викликала чимале пожвавлення серед слухачів. Серед інших учасників фестивалю особливі симпатії публіки поділили група Kumpa'Nia (мандрівні тамбури і танці) та ансамбль SoCalled (ідіш хіп хоп).
|
|
|
Дьєдонне затриманий в монреальському аеропорті
21-06-2007
 Французький гуморист Дьєдонне (Dieudonné) був затриманий для допиту правоохоронними органами Канади у аеропорті Монреаль-Трюдо (Montréal-Trudeau). Дьєдонне, запрошений в Квебек для участі в Фестивалі гумору, був затриманий в результаті скарги, представленої проти нього гебрейською організацією Бнай Бріт (B'nai Brith), оскільки в минулому гуморист викликав полеміку в зв'язку із своїми жартами стосовно гебреїв. В кінцевому підсумку, Дьєдонне зміг таки перетнути митницю. Міністр громадської безпеки Канади Стоквел Дей (Stockwell Day) вважає, що цей інцидент є цілком нормальним. Міністр сказав, що агенти служб безпеки аеропорту повинні реагувати на скарги, які вони отримують. "Я не чув жартів, але я думаю, що я є, як і більшість канадців, проти того, щоб хтось нападав на іншу групу", заявив міністр Дей. Агентство новин Presse Canadienne поспішило додати, що у Франції проти Дьєдонне була порушена кримінальна справа. Але жодна з канадських газет не згадує, що Дьєдонне кілька раз ставав жертвою насильницьких дій. Наприклад, в 2004 році у місті Ліон група маніфестантів, яка представляла гебрейські організації і яку очолював Аксель Моїз (Axel Moïse), пробувала зірвати концерти гумориста під крики "Дьєдо, негро, гебреї матимуть твою шкуру". Один з нападників, Мішель Бензусан (Michel Bensoussan) кинув запалювальний пристрій, поранивши при цьому 13-річну дівчинку. Жоден з хуліганів не був звинувачений французькою Фемідою.
|
|
Прем’єра фільму «Береза Картузька» у Монреалі
10-06-2007
 В середу, 6 червня 2007 р. у Домі Української молоді в Монреалі відбулася прем’єра документального фiльму «Береза Картузька. 1934-1939» (постановник Юрiй Луговий). Історія концентраційного табору Береза Картузька, в якому польский окупаційний уряд ув'язнив тисячі українських патріотів, мало відома на Заході. Табір, що знаходиться сьогодні на території Білорусі, був заснований 17 червня 1934 року і проіснував до вересня 1939 року. Арешти і заслання до Берези Картузької відбувалися без судів, без права на захист і на апеляції, що було проти засад конституції Польської демократичної держави. Більшість ув'язнених становили українці — члени Організації Українських Націоналістів або ті, що підозрювались у належності до ОУН, а також українська інтелігенція. Перед початком фільму Ю. Луговий, відомий монреальський кінорежисер, автор фільму «Свобода має ціну» (Freedom Had A Price) та співавтор фільму «Жнива розпачу» (Harvest of Despair) розповів історію створення фільму, зокрема про вплив розповідей його батька, Ярослава Лугового, якого було арештовано і кинуто без жодних звинувачень у Березу Картузьку влітку 1939 року. Кінофільм «Береза Картузька» містить неоціненні свідчення істориків та очевидців, серед яких колишній в'язень концтабору Адольф Гладилович, який живе сьогодні у Монреалі. Після закінчення фільму увесь зал підвівся, щоб аплодисментами висловити свою пошану героям боротьби за незалежність, а також подяку творцю цього важливого кінодокументу. Перегляд та частково створення фільму спонсоровано Науковим Товариством iм. Т.Шевченка у Монреалi, Українськими державницькими органiзацiями в Монреалi та Товариством українських-канадських професiоналiстiв.
|
|
За повідомленням
